Григорію Савичу Сковороді

присвячую

 
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
– Як зайшла ж мені печаль!
Промінні заори воралися у хмари.
Чую – фанфари!
– Як зайшла ж мені печаль…
Ой, не фанфари то, а сурми і гармати.
Лежи, не прокидайся, моя мати!..
Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром
став!
(Замість сонетів і октав).
 

ОСІНЬ

 
На культурах усього світу майові губки поросли.
Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі.
А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана)
додому отару женуть.
Вони казали: можна ж купити старого кармазину,
сяк-так заслати смітник і посадовити культуру
(тільки голову піддержувати треба!) – ачей вона
ізнов до нас промовить.
А листя падало. І голова на в'язах не держалась.
 

Конец ознакомительного фрагмента.