Через дві ночі, коли хлопець готувався до сну, він подивився на зірку, яка вказувала вночі напрямок їхньої дороги. Йому здалося, ніби обрій став нижчим, бо над пустелею сяяли сотні зірок.
– Це оаза, – сказав погонич верблюдів.
– А чого ми не їдемо туди зразу?