Я ще живий, – казав він хлопцеві увечері, поки їв страву з фініків, без вогнищ і без місяця в небі. – Коли я їм, то не роблю нічого іншого, тільки їм. Якщо йду або їду, то лише йду або їду. Якщо доведеться битися, то в той день можна буде померти не гірше, ніж у будь-який інший. Бо я не живу ані в моєму минулому, ані в моєму майбутньому. Я маю тільки теперішній час, і лише він мене цікавить. Якщо ти можеш завжди залишатися в теперішньому часі, то ти чоловік щасливий. Ти бачиш, що в пустелі існує життя, що небо всіяне зірками, а воїни воюють, бо така властивість людського роду. Життя – це свято, велике торжество, і воно завжди є тією хвилиною, в яку ми живемо.