Добре, єй-богу, добре! – каже тоді Кирило Тур своїм голосом, ховаючи ніж на халяву. – Єй-богу! – каже. – Мені здається, що я смик, а всі люде скрипки: як поведу, так вони й грають! Не життє я на світі коротаю, а весіллє справляю.
О проекте
О подписке