– А Галя? а мати? – ледве чутно спитала Христя.
– Не знаю… здається, дома…
Христя мерщій за кожушанку, хапаючись накинула її наопашки та чимдуж побігла з хати.
Грицько гукав, завертав, кликав. Вона нічого того не чула, – була вже далеко.
Перегодя трохи вернулася, як з хреста знята. Вступивши в хату, перехрестилася.
– А що? – спитав Грицько.
– Галя… – знову перехрестилася, – повісилась…
– Отуди к лихій годині! – виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк.
Цілий день вони обоє мовчали: смутні, бліді, неспокійні, мов дожидали смерті. Двоє діток їх, хлопчик та дівчинка, помітили це, та не розуміючи, від чого воно, сиділи собі тихо на печі й шепталися