– О, ви всі любі та жалісливі… А людей, як курей, ріжете! – промовила вона суворо.
Голос її окликався гнівом, докорою, огидою. «А твій батько? – подумав Чіпка. – А сама ти?…» – трохи не сказав, та язик став руба, в грудях дух сперло.
– Хіба ми ріжемо? – ледве вимовив, перевівши дух, – ми тільки рівняємо багатих з бідними…