Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда, – піщани зроду такої не бачили; а в тій буді – Лейбова жінка й жиденят з десятеро, одно одного менше… Генерал одібрав Лейбі, на край села, гуляще місце; за літо зоп’яв Лейба на високих стовпах будиночок – і став шинкувати.
- Главная
- Зарубежная классика
- ⭐️Панас Мирний
- 📚«Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник)»
Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook
Недоступна
Премиум
4.3
(10 оценок)
Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник)
966 печатных страниц
Время чтения ≈ 25ч
2012 год
12+
Эта книга недоступна.
Узнать, почемуО книге
До книги відомого українського письменника, майстра психологічної прози Панаса Мирного (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшли два романи з народного життя. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – за жанром багатоплановий соціально-психологічний твір, в якому змальовано історію життя селянина-бунтаря Чіпки Варениченка. У романі «Повія» зображується трагічна доля бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
читайте онлайн полную версию книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник)» автора Панас Мирний на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник)» где угодно даже без интернета.
Подробная информация
- Объем:
- 1739198
- Год издания:
- 2012
- Время на чтение:
- 25 ч.
Поделиться
З повозки вискочив генерал, як слід генералові: в мундирі, в палєтах, срібний пояс з китицями стягував тонкий перехват… За генералом виліз з повозки якийсь панок – низенький, старенький, згорблений трохи, а за панком – Лейба, генеральський жид. Москалі вистроїлись недалеко за цвинтарем, на вигоні. Генерал перш усього підійшов до них, привітався. Москалі йому заґелкали, мов індики. Далі – послали Лейбу за батюшкою – молебень служити… Батюшка – як з землі виріс.
Генерал прочумав піщан перший.
– Тепер уже ви не козаки, – сказав він, зібравши громаду. – Годі вам гайдамацтво плодити! Тепер ви мої… За мої щирі послуги сама цариця пожаловала мені Піски…
– Як це? що це? з якої це речі??. – загула громада, як гуде море перед бурею.
Мирін одрізнився од громадян. Виступив з лави, підійшов до генерала.
– То це, – каже, – так?! Це вже й до нас руки простягаєте?.. Уже й на вільні степи пора?.. Помагайбі!.. А хіба там забули, який уговор мали? га?.. забули??
Автор книги
О проекте
О подписке