Цитаты из книги «Філософські етюди»

Показати моє творіння, мою дружину? Роздерти завісу, за якою я цнотливо ховав своє щастя?

Старий переживав напад того глибокого і несподіваного розпачу, причиною якого, коли вірити математикам від медицини, є погане травлення, вітер, спека або набряк у підребер’ї, а на думку спіритуалістів – недосконалість нашої духовної природи.

Та я і в загробний світ пішов би тебе шукати, о небесна красо! Як Орфей, я спустився б у пекло мистецтва, щоб привести звідти життя!

він малював так швидко, такими різкими нетерплячими рухами, що молодому Пуссенові здавалося, ніби в тіло старого дивака вселився Демон і супроти його волі водить його рукою, як йому заманеться. Надприродний блиск очей, судорожні рухи пензля, коли рука ніби долала чийсь опір, надавали неабиякої ймовірності цьому припущенню, такому спокусливому для юнацької фантазії.

Хе-хе, чи вдалася вона тобі, кажеш?

Обличчя здавалося зів’ялим, і не так від старості, як від думок, що однаково зношують і душу, і тіло.