Отзывы на книги автора «Ольга Кобилянська»

«Земля» О. Кобиляньскої – це яскравий приклад реалізму в українській літературі 19 століття. Особливу вагу ця книга здобула ще і тому, що автор не лише використав наукові дані для зображення життя, але й сама дає багато матеріалу для вивчення. Ця книга – підручник ж життя простого українського народу. Автор дуже чітко в ній передає життя селян, їх почуття, думки, вагання….

Найголовнішим для селян завжди була земля. Заради неї вони тяжко працювала. Адже навіть завдяки маленькому клаптю землі можна було прожити. Саме тому, віддаючи здоров’я, силу, життя, вони тяжко працювали, щоб отримати ще хоч один клапоть землі, який зможуть передати вже своїм дітям. Іноді за це доводилось платити аж занадто високу ціну…
Не всі діти потім цінували те, що мали отримати від батьків...

Книга написана дуже гарною мовою. Та я не можу сказати, що вона легко читається: багато в ній трагічних подій, розчарування, болю. Але прочитати її варто.

Чудовий твір в найкращих традиціях української класики.

Земля - це не просто годувальниця та засіб до прожиття, це не лише виснажлива праця, земля – це здавна сенс життя українця-селянина.

Неперевершено змальована атмосфера українського села - колихання рожевої конюшини, тихий шелест кукурудзи, перекликування цвіркунів, бренькіт бджіл, блискіт крапель роси на житі і пшениці, що відіграють слізьми проти місячного світла…

Задіває усі струни душі яскраво описана батьківська любов – щира, всепоглинаюча, тривожна і навіть шалена. Її роль у творі займає чи не головне місце і залишає за собою безліч запитань.
Чільне місце займають історії кохання. Михайло та Анна, Сава та Рахіра - наскільки ж вони різні! Звично, що й по мірі знайомства з ними, емоції виникають протилежні.

Зазначу для себе, що найбільше я прониклась долею Анни. З самого початку твору я відчула щось близьке і немовби рідне у цій дівчині, і до останніх речень саме її історія цікавила мене найбільше.
На мій жаль, в описі книги на сайті містилась ключова кульмінація твору і вся розв’язка (взагалі не розумію, для чого писати таке навіть у відгуках, а тим паче в описі). Але це ніяк не зіпсувало мого враження від цієї геніальної повісті. Взяла на себе відповідальність цю інформацію видалити.

Не хочу розкидатись голосними словами, але невимовна туга залишилась в серці, а образи і долі головних героїв – надовго в пам’яті.
Прекрасний (чи не найкращий з-поміж прочитаних мною на даний час) зразок української літератури, усім любителям і не лише їм – рекомендую до прочитання.

Земля-мати, земля-годувальниця... Чого вартий чоловік без землі? На що він здатен заради землі?
У творі представлена реалістична картина світу українського селянина на межі 19-20 століть. Відносини селянина і землі, яка його годує, який від неї залежить. Єдність, щирал юбов, глибоке її розуміння і вшанування в одних та байдужість інших. Міцність родинних зв`язків і нездатність існувати поза сім`єю, далеко від землі.

З неймовірною любов`ю та лагідністю пише авторка про господу, про звірят, про землю, трави і дерева, людей... Взагалі, у книги на початку дуже лагідний настрій. Одна доля змінюється іншою, вони пов`язуються, переплітаються, перетікають одна в іншу. Але кінцівку пронизує страшна чорна туга, горе, що межує з божевіллям.

Читаючи, я і плакала, і посміхалась, і ніжність наповнювала мене, і серце стискалося від жалю... Реальне життя, у всій різноманітності його емоцій, відображене на сторінках книги.

Земля. Как много она значит для сельских рабочих людей. Чтоб получить уголок земли нужно тяжело работать. Герои повести недоедали, чтоб купить лишний кусок... Хотя лишним его нельзя назвать. Кто имеет землю, тот имеет зароботок, и чем больше земли, тем лучше.
В повести присутствуют два противоположных образа: Михаил и Сава. Два брата. Каин и Авель. И вся беда в том, что в отличии от Михаила Сава не любил землю, не любил сельский труд. Но не смотря на это, цену ей он знал. Иначе не поступил бы так со своим братом. Да и вполне возможно сказалось влияние его подружки Рахиры.
Без любовной линии здесь не обошлось. В этом тоже много трагизма, много слез и страданий бедной девушки Анны (причем бедной как и в материальном, так и в духовном смысле). Бедность, отношения в семье, несчастливая любовь... Зачем создавать полностью несчастные образы?
Хотя, конец повести меня порадовал.

У родині Федорчуків сталося лихо - старшого сина Михайла забирають у рекрути, а молодший Сава сплутався з власною сестрою Рахірою...
Чудово написана книга, яка зачіпає всі струни душі - чуттєво змальовано красу природи Буковини, любов до землі-годувальниці, показано важку працю людини-селянина, долю дівчини з бідної родини - наймички Анни, багатьох жителів невеличкого села.
Це одна з небагатьох книг української класики, яку цікаво читати від першої сторінки і до останної, щоправда, мене трохи дратували "русизми" - як для людини з Західної України та ще й такої, що розповідає про Буковину, тобто теж Західну Україну, якось дуже дивна такая велика кількість російских слів, але вже десь після першої третини оповідання настільки захоплює, що перестаєш звертати на те увагу.
Читаючи цю книгу відчуваєш тугу й біль, вона аж насичена людським нещастям, тому книга може здатися дуже депресивною, одначе завершення дає якусь надію.