Отзывы на книги автора «Олесь Гончар»

Роман сподобався. Він змушує читача задуматися про буденне.
На мою думку, собор в романі постає ідеалом людських чеснот, які є для кожного величною і неповторною частиною свого "Я" . Він ніби та жаринка, що по собі залишила Козаччина. І здається, що ця жаринка ніколи не зотліє і з часом відродить вогонь народної самобутності.
Захоплює історія кохання дівчини Єльки та простого студента Миколи, яка вимушена була пройти тернистий шлях... Мене вразив і засмутив вчинок Володимира Лободи, як можна рідного батька, котрий любив його від щирої душі і переживав за життя сина, віддати в дім пристарілих. Як було важко читати ті слова , в котрих батько плачучи розказує історію з його сином. Дивно, але як би він його не проклинав, він все одно любить його.
Ще одне, що мені сподобалося так це те, як автор поєднав дві зовсім несумісні речі : собор, як духовне, і промислове місто, яке взяло його в свої обійми, але не може затьмарити його краси. Пейзаж - це окрема тема в романі. Гончар зробив опис села Зачіплянки так, що кожен читач може поринути і пейзажнуі красиву місцину.

РАДЖУ ВСІМ ПРОЧИТАТИ РОМАН!!!!!.. ...

Роман сподобався. Він змушує читача задуматися про буденне.
На мою думку, собор в романі постає ідеалом людських чеснот, які є для кожного величною і неповторною частиною свого "Я" . Він ніби та жаринка, що по собі залишила Козаччина. І здається, що ця жаринка ніколи не зотліє і з часом відродить вогонь народної самобутності.
Захоплює історія кохання дівчини Єльки та простого студента Миколи, яка вимушена була пройти тернистий шлях... Мене вразив і засмутив вчинок Володимира Лободи, як можна рідного батька, котрий любив його від щирої душі і переживав за життя сина, віддати в дім пристарілих. Як було важко читати ті слова , в котрих батько плачучи розказує історію з його сином. Дивно, але як би він його не проклинав, він все одно любить його.
Ще одне, що мені сподобалося так це те, як автор поєднав дві зовсім несумісні речі : собор, як духовне, і промислове місто, яке взяло його в свої обійми, але не може затьмарити його краси. Пейзаж - це окрема тема в романі. Гончар зробив опис села Зачіплянки так, що кожен читач може поринути і пейзажнуі красиву місцину.

РАДЖУ ВСІМ ПРОЧИТАТИ РОМАН!!!!!.. ...

Роман "Собор" Олеся Гончара - это роман рассуждений, роман вопросов, роман, которым автор побуждает читателя искать ответы на вечные вопросы: как быть настоящим, как быть духовно богатым, как самосовершенствоваться и т.д.

Дальше...

Главным героем романа является Собор, но не как строения, а как символ духовности украинского народа. И вот этот Собор повидал много бед на своем веку, прошел через войны и революции, так же как и весь украинский народ. И ничто его не сломило. Но в мирное время нашелся человек, который ради своей выгоды способен разрушить то, что строилось нечеловеческими усилиями. Собор стал эпицентром конфликта между бездуховностью и духовностью, именно в отношении к нему проявляется богатству внутреннего мира двух противоборствующих сторон: противников Собора и тех, для кого сохранить его первозданность стало делом чести.
Роман помогает осознать ничтожность человека, ограниченного только карьеристскими интересами.
Читать всем!

1946 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, ще відкриті всі рани, ще такий живий той біль, який відчувають усі, хто чекав і не дочекався. На душі у молодого Олеся Гончара, старшого сержанта, старшини мінометної батареї, лежить тягар усього пережитого протягом війни. Але він молодий, сповнений оптимізму, його серце прагне кохання. І саме про це - його твір.
Новела зовсім коротка. Тут - він і вона. Малесенький епізод, усього лиш випадкова зустріч на дорогах війни - а в душах молодого радянського солдата й словацької дівчини Терези розквітає перше трепетно-ніжне почуття. Почуття, якому не судилося зміцніти.
Війна - це завжди трагедія. Через трагедію цих двох молодих людей автор показує читачеві, як гине під гусеницями танків прекрасна любов. Як легко зруйнувати людське життя чудовиську, ім’я якого - війна.
Твір непростий, винесений на ЗНО й не до кінця зрозумілий сучасним старшокласникам. На мою думку, це не найкращий твір Олеся Гончара. Але ця новела однозначно варта читацької уваги.

Роман "Собор" Олеся Гончара - это роман рассуждений, роман вопросов, роман, которым автор побуждает читателя искать ответы на вечные вопросы: как быть настоящим, как быть духовно богатым, как самосовершенствоваться и т.д.

Дальше...

Главным героем романа является Собор, но не как строения, а как символ духовности украинского народа. И вот этот Собор повидал много бед на своем веку, прошел через войны и революции, так же как и весь украинский народ. И ничто его не сломило. Но в мирное время нашелся человек, который ради своей выгоды способен разрушить то, что строилось нечеловеческими усилиями. Собор стал эпицентром конфликта между бездуховностью и духовностью, именно в отношении к нему проявляется богатству внутреннего мира двух противоборствующих сторон: противников Собора и тех, для кого сохранить его первозданность стало делом чести.
Роман помогает осознать ничтожность человека, ограниченного только карьеристскими интересами.
Читать всем!

«За мить щастя» — твір, який мені довелося прочитати, щоб не завалити тест ЗНО з української мови та літератури, а також з яким вам не буде нудно, тому що він, знову ж, як той мильний серіал або телевізійний фільм.
Солдат, який ризикує всім заради жінки, яку бачить вперше в житті і йде за неї на вбивство в перший же день. Що за маячня? Так це щось особливе і таке в українській літературі не кожного разу побачиш, але треба знати міру і бачити, що ви виносите дітям на зовнішнє незалежне тестування і загалом в шкільну програму. Хоча, всі в усьому світі читають «Ромео та Джульєтту», і нічого, живуть собі прекрасно й в достатку.
Було в ньому, щось особливе і неперевершене, але це скоріше не для мене, а для всіх інших: історія трагічного кохання й людської дурості, які є повсюдно та в кожного народу.
Коротше кажучи, читайте, робіть висновки, не робіть необдуманих рішучих кроків, а особливо змолоду – ось на які думки наводить цей твір.
Загальний вигляд добрий, десь сподобалось, а десь хотілось мені кричати від незрозумілості й людської дурості, яку там змалював автор, і до речі дуже добре змалював.
І на цьому моя підготовка, як і саме ЗНО закінчилися, і закінчилися на гарній ноті, і тепер я вільний! Я вільний та можу читати те, що забажаю я, а не те, що бажає наш чинний міністр освіти Дмитро Табачник.

"Соборы душ своих берегите, друзья... Соборы душ!.."
Для меня показателем "хорошести" книг заключается в том, что, даже если я читаю книгу с перерывами, мне хочется как можно скорее вернуться к ней и продолжить чтение. "Собор" как-то незаметно захватил меня с первых страниц, околдовал, что ли, заворожил поэзией природы, человеческих чувств и мыслей. На страницах романа мне встретились замечательнейшие в своей простоте и возвышенности нравов Микола и Иван Баглай, Елька, Изот Лобода. Каждый полюбился, каждый запомнился, к каждому прониклась искренней симпатией - к этим прекрасным людям, тонко и глубоко чувствующим красоту природы, красоту человеческого труда и человеческой души, к людям - сыновьям и дочерям своей земли, в сердцах хранящим память веков, наказы и вольный дух предков.
С каким-то почти трепетом я читала о соборе, и плакать хотелось, когда надругивались над этой святыней, когда с особым цинизмом обсуждали снос собора и постройку общественного рынка на его месте.
Понравились мне многие мысли: о любви, о назначении человека, о человечности, о людях новой эпохи, готовых лишь к разрушению якобы во имя благоустроенной жизни, не предлагающих ничего взамен. И невольно провелись страшные параллели с революцией...
После книги осталось ощущение легкой задумчивости, ибо подумать действительно есть над чем. Это нужно читать, это важно читать, об этом стоит размышлять и говорить.

Написанный в конце 60-х годов в силу определенных причин "Собор" дошел до широкого читателя только в конце 80-х. Но он не утратил своей актуальности тогда, как и сейчас. В нем затрагиваются важнейшие проблемы морали и нравственности, правды и лжи, честности и приспособленчества, наконец экологии и отношения к истории.Действие романа разворачивается в украинском рабочем поселке Зачеплянке. Главные действующие лица - династия сталеваров Баслаев. И хотя в романе немало сцен. связанных с работой металлургов, его, слава богу, нельзя назвать произведением на производственную тему.

Время чтения: 19 минут

Действие происходит зимой, в период второй мировой войны. Главная героиня Тереза и солдат "влюбляются", но судьба даёт им шанс встретиться только после войны на небесах.

Очень скучное и неинтересное повествование. Как для новеллы неплохо, а в общем такое себе. В любовь героев, как и в них самих не веришь. Плоские и слишком идеальные, а их называемая любовь лишь очередная страсть во время война, на фронте. Читается медленно и тягуче. Стиль автора совсем нудный до безумия. Герои никак не развиваются и это очень печалит. Произведений о войне много, но как для того кто это пережил более красочно передаётся война. В этом оно неповторимо.

Произведению поставила 3/5. Прочитать и забыть. Не советую, но если не жалко 20 минут, то можно и прочесть.

Удачного чтения!

Написанный в конце 60-х годов в силу определенных причин "Собор" дошел до широкого читателя только в конце 80-х. Но он не утратил своей актуальности тогда, как и сейчас. В нем затрагиваются важнейшие проблемы морали и нравственности, правды и лжи, честности и приспособленчества, наконец экологии и отношения к истории.Действие романа разворачивается в украинском рабочем поселке Зачеплянке. Главные действующие лица - династия сталеваров Баслаев. И хотя в романе немало сцен. связанных с работой металлургов, его, слава богу, нельзя назвать произведением на производственную тему.