«Євгеній Онєгін» читать онлайн книгу 📙 автора Олександр Пушкін на MyBook.ru
image
Євгеній Онєгін

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Стандарт

4.67 
(6 оценок)

Євгеній Онєгін

77 печатных страниц

Время чтения ≈ 2ч

2016 год

12+

По подписке
229 руб.

Доступ к классике и бестселлерам от 1 месяца

Оцените книгу
О книге

«Євгеній Онєгін» — твір, який приніс своєму творцеві світову славу, став новою віхою розвитку російської літератури, і, безсумнівно, став найвизначнішим у творчості геніального Олександра Сергійовича Пушкіна. «Євгеній Онєгін» — роман у віршах, робота над яким зайняла більше семи років. Непроста історія стосунків Євгенія Онєгіна і Тетяни Ларіної, одягнена у вишукану віршовану форму, за визначенням Бєлінського, стала енциклопедією російського життя, і, поза сумнівами, не втратить своєї актуальності. Художній переклад твору здійснив видатний український поет — Максим Тадейович Рильський.

читайте онлайн полную версию книги «Євгеній Онєгін» автора Олександр Пушкін на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Євгеній Онєгін» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация
Объем: 
139646
Год издания: 
2016
Дата поступления: 
14 января 2023
Переводчик: 
Рильський М.
Время на чтение: 
2 ч.
Ніхто мене не розуміє,В знемозі думка туманіє,І порятунку вже нема.Я жду тебе: єдиним зоромНадії в серці оживи,Чи сон гнітючий мій урви,На жаль, заслуженим докором!Кінець! перечитать боюсь…На серці сором, страх і мука…Але ні з чим я не таюсь,І ваша честь мені порука…
31 мая 2020

Поделиться

Хоч пожаліти ви ладні,То відгукнетеся мені.Спочатку я мовчать хотіла;Повірте: сором свій од васЯ б заховала навсякчас,Коли б надія хоч бринілаЛиш раз на тиждень, в певний час,У нашім домі стріти вас,Щоб тільки слухать вашу мову,Слівце сказати, – а за тимВсе думать, думать об однімІ зустрічі чекати знову.
31 мая 2020

Поделиться

Лист Татьяни до Онєгіна Я вам пишу – чи не доволі?Що можу вам іще сказать?Тепер, я знаю, в вашій воліМене презирством покарать.Та як мене в нещасній доліХоч пожаліти ви ладні,То відгукнетеся мені.Спочатку я мовчать хотіла;Повірте: сором свій од васЯ б заховала навсякчас,Коли б надія хоч бринілаЛиш раз на тиждень, в певний час,У нашім домі стріти вас,Щоб тільки слухать вашу мову,Слівце сказати, – а за тимВсе думать, думать об однімІ зустрічі чекати знову.Та ви гордуєте людьми,Вам на селі і тяжко, й душно,А ми… нічим не славні ми,Хоч вам і раді простодушно.Нащо ви прибули до нас?У самоті села глухогоНіколи б я не знала вас,Не знала б я страждання цього.Душі дівочої тривогуЗ часом приборкавши (хто зна?),Могла б я з іншим шлюб узятиІ стала б дітям добра матиІ вірна мужеві жона.Не ти!.. Ні, серцем полюбилаЛише тебе навіки я!Так вища рада присудила…То воля неба: я твоя;Життя мойого всі години —Порука зустрічі одній;Сам бог послав тебе, єдиний,Повік ти охоронець мій.У снах мені ти привиджався,Незримий, душу ти палив,Твій дивний зір мене томив,Твій голос в серці відбивавсяДавно… ні, то було не в сні!Ти увійшов, і я впізнала,Вся обімліла, запалала,Шепнула: він явивсь мені!Чи правда ж: я тебе вчувала,Зо мною вів розмову ти,Коли я бідним помагалаАбо молитвою втішалаТривожні муки самоти?Хіба крізь морок занімілийНе ти, неначе привид милий,У цю хвилину промайнувІ став тихенько в узголов'ю?
31 мая 2020

Поделиться

Автор книги

Переводчик

Другие книги переводчика