Перші десятиліття ХХ століття - зовсім не той, історичний період, про який я люблю читати. Історичні потрясіння на зразок сьогоденних сприймаю усе-таки надто болюче. А проте ця книга дуже затишна. Неспішне кавування в садку, де пахне яблуками, конфітюр із цибулі й шахи по переписці - що може бути більш заспокійливим, коли навколо вирує ураган історії? Власне, сама детективна лінія - зникнення талановитої балерини та її пошуки - відверто кажучи, тьмяніли на фоні осінніх декорацій із садка слідчого-пенсіонера. До речі, про нього. Талант не проп'єш. Особливо якщо пити каву. ;)
Дивовижно, наскільки більш розвиненими стали технології пошукової справи. І тим більше захоплюєшся, що, послуговуючись самими лише засобами логічного мислення й першими здобутками дактилоскопії, навіть найзаплутаніші детективні історії розплутувалися.