Отзывы на книгу «Вальдшнепи»

Так шкода,що роман не повний...
Не змогли вберегти другу частину від "московських людоловів"...
Те що від нього залишилося,просто проковтнув.Хвильовий,на мій погляд,-найпроникливіший та найталановитіший психолог та митець слова тієї кривавої доби.

P.S.:Якщо комусь цікаво,раджу подивитись невідому широкому загалу кінострічку,зняту по роману (назва фільму співпадає із назвою твору).

чи є пророки в Україні? ми завжди були падкими на когось чи на щось, ми завжди шукаємо пам'ятники та монументи, замість того, щоб розслабитись та жити так, як живеться. не хочу наділяти Хвильового епітетами, але він дійсно крутий. навіть більше ніж крутий.
його Вальдшнепи, це його життя. його боротьба, яка прослідковується усюди.. починаючи від Я- Романтики, закінчуючи його самогубством.
Хвильовий - це наша душевна драма, драма нашого народу.
і я знайшов в його книжці те, що шукав. знайшов традицію, українську традицію..
читайте... воно того варто

глибокий соціальний роман із любовною лінією. на жаль, друга частина не збереглася. сюжет обривається на найцікавішому місці

"Вальдшнепи" - незавершений роман Хвильового, який просякнутий розчаруванням.

Головний герой- Дмитрій Карамазов - палкий революціонер, що завзято боровся за ідею комунізму.

Він справді жив та горів цією мрією. Так горів, що аж вбивав за це...

А тепер він не знає, що робити далі. Ніби все втілилося і варто радіти, але воно не радіється...

Щоб якось покращити настрій, Дмитрій разом з дружиною та другом приїздить в маленьке містечко на відпочинок.

Та це не допомагає - дружина Дмитрію остогидла, сенс життя втрачено. І навіть нове знайомство з неординарною дівчиною Аглаєю не сильно радує...

Чим це все завершиться, ми, на жаль, не дізнаємося - роман не дописаний, і кінцівка залишається на розсуд та фантазію читачів.

Як по мені, очікувати на щасливий кінець не варто...

Окрім "Вальдшнепів" в збірці представлені й інші повісті та оповідання автора. Вони різні за своєю структурою, героями та подіями, але їх об'єднує тема становлення радянської влади в Україні.

Про це говориться чесно та правдиво.

Мені особливо сподобалася сатирична повість "Іван Іванович" та "Оповідання про Степана Трохимовича".

В першій йдеться про партійного керівника Івана Івановича, який "всіма силами та думками за рівність громадян". Проте це йому не заважає жити в 4-кімнатній квартирі, мати кухарку, няню для дітей та обставляти свої апартаменти чужими "покинутими меблями".

Степан Трохимович повна протилежність попередньому герою - він ніби ж простий коваль, робітник на заводі, а в той же час "середняк" на селі.

Він і за владу, і не зовсім...

І ніби за комуну та партію, та не дуже хоче туди вступати...

Коли ти сам не знаєш чого хочеш - не дивуйся, що події будуть розвиватися без твоєї участі.

Загалом збірка мені сподобалася.

Микола Хвильовий - цікава особистість і прекрасний автор.

Проте до його творів треба підходити усвідомлено, і, на мою думку, у зрілому віці.

"Вальдшнепы" - незавершенный роман Хвылевого, пропитанный разочарованием.

Главный герой- Дмитрий Карамазов – пылкий революционер, упорно сражавшийся за идею коммунизма.

Он действительно жил и горел этой мечтой. Так горел, что убивал за это...

А теперь он не знает, что делать дальше. Вроде бы все воплотилось и стоит радоваться, но оно не радуется...

Чтобы улучшить настроение, Дмитрий вместе с женой и другом приезжает в маленький городок на отдых.

Но это не помогает - жена Дмитрию осточертела, смысл жизни потерян. И даже новое знакомство с неординарной девушкой Аглаей не сильно радует.

Чем это все завершится, мы, к сожалению, не узнаем – роман не дописан, и концовка остается на усмотрение и фантазию читателей.

Как по мне, ожидать счастливого конца не стоит...

Кроме "Вальдшнепов" в сборнике представлены и другие повести и рассказы автора. Они разные по своей структуре, героям и событиям, но их объединяет тема становления советской власти в Украине.

Об этом говорится честно и правдиво.

Мне особенно понравилась сатирическая повесть "Иван Иванович" и "Рассказы о Степане Трофимовиче".

В первой речь идет о партийном руководителе Иване Ивановиче, который "всеми силами и мнениями за равенство граждан". Однако это ему не мешает жить в 4-комнатной квартире, иметь кухарку, няню для детей и обставлять свои апартаменты чужой "покинутой мебелью".

Степан Трофимович полная противоположность предыдущему герою – он вроде бы простой кузнец, рабочий на заводе, а в то же время "середняк" на селе.

Он и за власть, и не совсем...

И как за коммуну и партию, но не очень хочет туда вступать...

Когда ты сам не знаешь чего хочешь – не удивляйся, что события будут развиваться без твоего участия.

В общем, сборник мне понравился.

Николай Хвылевой – интересная личность и прекрасный автор.

Однако к его произведениям нужно подходить осознанно, и, по моему мнению, в зрелом возрасте.