Цитаты из книги «Бараки, що за містом»

…Втретє розривали свіжу могилу, що на цвинтарі біля бараків.

Втретє розривали свіжу могилу, що на цвинтарі біля бараків.

А на цвинтарі вже вирили чоловіка голубого, і барачний лікар так визнав: умер від задухи, отож живим закопали.

Коли розрили свіжу сопку, з могили ще плазував кволий стогін. То цурпалки живого м'яса, що все одно скоро підуть у вічність.

А яму вже зарили, свіжа могила стоїть. Чули – од'їхала фура.

Цвинтар – невеселе місце в нашій республіці. В'януть трави біля могил.Зализує на могилах свої рани осіннє сонце, потім крутить хвостом і ховається за небесним тином.Уранці копали братерську могилу. Гризуть мотики землю, а лопати навалюють невелику сопку, і дивимося на неї з сумом.

І вовтузяться люди й шукають виходу, ніби пацюки, що попали в раковину з рідким калом. Душить труповий дух. Не чути сміху в палатах.

Не чекали й смерти – валили на підводи й везли на цвинтар. Везли на цвинтар наших полонених, що були в Німеччині.

Потім рили величезні ями й кидали туди необмиті, чорні, виснажені цурпалки живого м'яса.

Ах, Німеччино, Німеччино! Кожного дня заганяєм у ворота чотири-п'ять вагонів напівтрупів, і бараки повні до неможливости.