Отзывы на книгу «Харитя»

Спойлеры
Таке добре оповідання, навіть сама атмосфера навіює тепло... Маленька Харитя дуже хоче допомогти своїй мамі, яка захворіла саме в жнива. Восьмирічна дівчинка робить непосильну для свого віку роботу: готує вечерю, кормить слабу матір і... йде на поле, жати, щоби не залишитись без хліба... В цій малесенький дівчинці стільки дитячої щирості, любові до батьків, бажання допомагати, що, не дивлячись на присутність хвороби матері і тяжких описів її стану, я читала і усміхалася. Чомусь вірила, що все в цього янголятка буде добре... Так і сталося... Дівчинка дуже просила Бога, щоби допоміг їм у скрутній ситуації: дав здоров'я мамі, а самій дитині дав сили жати на полі... І Бог допоміг, мама видужала, а дві жінки, які стрілися нажаханій дитині по дорозі додому, не дозволили полю пропасти, а маленькій сім'ї залишитись голодними... І на сам кінець дівчнка захопливо каже мамі: "Я ж казала, все в нас буде добре і Господь не окине нас!"
А як майстерно описує Коцюбинський оту українську природу: лани, поля, квіти, шелест трав... Здається ніби ти сам знаходишся серед тої краси, і навіть чуєш запах трав, квіточок, спів пташок вдалині...
Та, мабуть, краще мене про свої враження сказав Панас Мирний, прочитавши "Харитю": " «У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою: яскравим, як сонячний промінь, малюнком, невеличкими домірними нарисами, що розгортують перед очима велику - безмірно велику - картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.."
Якщо ви хочете відчути цілющу силу щирого, безпосереднього, дитячого добра - прочитайте "Харитю" :)

Коцюбинський...саме вже прізвище автора викликає бажання взяти книгу до рук, та поринути у поетичний світ майстра слова..

Автор зобразив тонкими штрихами нелегке становище удови на селі, родинну взаємодопомогу та наївний, ніжний та чуттєвий світ маленької дитини, яка попри всі свої фізичні болі бажає допомогти матері у скрутному становищі. Вона долає свій страх, коли жне жито, долає біль, коли ріжеться серпом, адже не час себе жаліти, потрібно допомогти слабкій матері. На рівні духовному вона проходить випробування через фізичний біль та випробування вірності. Адже пілся всього можна запевнити, що дівчинка виросте справжьною високоморальною людиною. Природа, почуття дівчини, обриси побуту, тонкі деталі - все це автор вимальовує наче ескізно, підкреслюючи головну думку твору - у скрутному становищі потрібно бути мужніми, не втрачати духовності, надії на краще. Саме образ дитини показує нам, що в найскрутніших ситуаціях потрібно не втрачати надії, не слабнути духом, і робити все можливе, що в твоїх силах. Своєрідним протиставленням дитині є доросла людина - мати, яка не витримала удару долі, і була на грані смерті.