Можливі спойлери!
Тридцяті роки XX століття. Українська панщина і прагнення молоді бути вільними. Старше покоління же не вилікувало свої рани від шабль, що завдали жаху і болю народу, але
свіжі традиції волі такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора.
Ця історія про молоду пару Остапа і Соломію, що надумали податись за Дунай, де інші люди, де намає панства, де всі живуть, як господарі своєї долі. Вони втікли від панів, від сімей, щоб врятуватись від буденної роботи і несправедливого панства. Трапились на їхньому шляху страждання і молитви, біль і плач. Михайло Коцюбинський змальовує українську природу і почуття молодих людей наче свої. Іноді молоді чули своїх рідних, що не були поряд, бо поряд з ними не було нікого, хто б поміг їм у мить втоми, жаху і темряви. Але вони знаходили в собі сили врятуватись, крім одного разу, коли вони заплатили дорогу ціну за можливість бути на волі. Дочитавши оповідання я вирішила дати данному твору найвищий бал — 10!