Тепер я можу спокiйно спати, твої мiцнi стiни стануть мiж мною i цiлим свiтом. На добранiч вам, ниви. Й тобi, зозуле. Я знаю, завтра з ранiшнiм сонцем влетить до мене в хату твоє жiноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» I зразу дасть менi настрiй привiт твiй, моя найближча приятелько.