«Intermezzo» читать онлайн книгу 📙 автора Михайла Коцюбинський на MyBook.ru
image
Intermezzo

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

4.46 
(65 оценок)

Intermezzo

13 печатных страниц

Время чтения ≈ 1ч

2016 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Оцените книгу
О книге

Повість Михайла Коцюбинського «Intermezzo» — класика українського імпресіонізму. У творі все символічне — від героїв до поетики. Перед читачем постають головні дійові особи — Залізна рука городу, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Людське горе. Головний герой твору прагне відпочити від людей і лише серед зелених степів і бездонної небесної блакиті він нарешті чує тишу. Однак хіба можна втекти від Залізної руки городу? Хіба Людське горе не зустріне його і там, не нагадає про себе? Світ душі, світ природи і світ людей зливаються воєдино в непорозуміннях і швидкоплинних моментах гармонії. Повість зацікавлює глибиною ідей та метафоричним багатством.

читайте онлайн полную версию книги «Intermezzo» автора Михайло Коцюбинський на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Intermezzo» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация
Объем: 
23769
Год издания: 
2016
Дата поступления: 
14 января 2023
ISBN (EAN): 
9781387666775
Время на чтение: 
1 ч.

sireniti

Оценил книгу

Літо. Сонце. Поле.
Гарно, затишно, пахуче.
Йду.
І хоч живу тут все життя - все одно дивуюся красі і величності пшеничного поля.
Це як море. Тільки жовте. Тут теж можна пірнати (правда не перевіряла вже ...надцять років).
Он волошка синіє небом, он мак палахкотить червоними язичками, там жайвір здійнявся у небо...
А це... Що це? Миииша!!! Польова миша. Рятуйте!
Моя собака женеться сама не знає за ким. Вона зроду не бачила мишей.
За нею тягнеться помітна стежинка. Не страшно. Завтра колоски знову стануть на місце.
Життя. Тут вирує життя. І це поле - життя теж.
Скоро воно стане хлібом. Мої рецептори уже реагують на саме тільки слово.
Літо, поле, заходить сонце.
Небо пломеніє, грає такими барвами, які навіть описати неможливо. І відтворити теж.
Природа готується до сну.
Літо. Стежина. Повертаюсь додому.

"Intermezzo" надихає, збуджує, п'янить.
Яка натхненність! Яка сповненість почуттів! Яка краса мови!
Ліричність цих рядків наповнює чомусь душу щастям.
І хочеться кудись бігти, щось зробити.
Хочеться злетіти до небес.
"І чому люди не літають, як птахи?"
А потім падаю. Як? Я ж і не злітала.
І якись відчай, тиха паніка, сум.

Дивні рядки. Незвичне бачення світу.
Я б навіть занесла в улюблене. Якби не отой селянин.
Якось відсторонено автор поставився до нього.
Чи може мені так здалося?

В усякому випадку це було гарно. Це було intermezzo...

Перевод.

Лето. Солнце. Поле.
Красиво, уютно, благоухающе.
Иду.
И хоть живу здесь всю жизнь- всё равно удивляюсь красоте и величию пшеничного поля.
Это как море. Только жёлтое. Здесь тоже можно нырять(правда не проверяла уже ...надцать лет).
Вот василёк синеет небом, вот мак полыхает красными язычками, там жаворонок поднялся в небо...
А это... Что это? Мышь!!! Полевая мышь. Спасайте!
Моя собака гонится сама не знает за кем. Она отроду не видела мышей.
За ней тянется заметная тропинка. Не страшно. Завтра колоски опять станут на место.
Жизнь. Здесь бурлит жизнь. И это поле- жизнь тоже.
Скоро оно станет хлебом. Мои рецепторы уже реагируют на одно только слово.
Лето, поле, заходит солнце.
Небо горит, играет такими красками, которые даже описать невозможно. И воссоздать тоже.
Природа готовится ко сну.
Лето. Тропинка. Возвращаюсь домой.

"Intermezzo" вдохновляет, возбуждает, пьянит.
Какая одухотворённость! Какой наплыв чувств! Какая красота языка!
Лирика этих строк наполняет почему-то душу счастьем.
И хочется куда-то бежать, что-то делать.
Хочется взлететь к небесам.
"И почему люди не летают, как птицы"?
А потом падаю. Как? Я же и не взлетала.
Накатываетотчаяние, тихая паника, грусть.

Странные строки. Необычное виденье мира.
Я бы даже занесла в любимое. Если бы не тот крестьянин.
Как-то отстранённо автор отнесся к нему.
Или мне так показалось?

Ва всяком случае это было красиво. Это было intermezzo...

9 июня 2017
LiveLib

Поделиться

Paloma_Blanca

Оценил книгу

В жизни каждого человека рано или поздно наступает момент, когда он просто не в силе выдержать суеты этой жизни и хочет сбежать от всего мира подальше. Бессмысленная череда "нужно", "нужно" и "нужно" просто преследует его. Именно в такой период жизни я и познакомилась с этой новеллой и - влюбилась навсегда. От серости и тусклости, от усталости люди убегают по-разному, а главный лирический герой выбрал одиночество и природу. И не прогадал. Они помогли ему разобраться в себе, принять правильные решения.

Не следует забывать, что новелла - яркий пример импрессионистической литературы и, чтобы понять, - ее нужно прочувствовать.

20 марта 2012
LiveLib

Поделиться

EduardGol

Оценил книгу

Що може підбадьорити, надихнути, дарувати душевний спокій людині, на яку обрушив тяжку втому її ж винахід – правила людського співжиття? Лише те чисте й абсолютне, те, чим є людина – природа.

Драматична, затяжна п’єса, якій би можна було дати назву «Людське буття» знівечила душу героя даного твору і лише спів птахів, шелест листя, трав, пшениці та інше, що складає цілющій хор – це і є intermezzo для нього, як для сучасної людини.

А за неймовірну поетичність та красу мови, Михайло Михайлович заслуговує гучних оплесків.

16 сентября 2013
LiveLib

Поделиться

Я утомився. Мене втомили люди.
27 апреля 2021

Поделиться

В городах земля одягнена в камiнь й залiзо – i недоступна.
12 апреля 2021

Поделиться

Десять чорних кiмнат, налитих пiтьмою по самi вiнця.
12 апреля 2021

Поделиться

Автор книги