Цитаты из книги «Моральні листи до Луцилія. Том I»

Звірі втікають тільки при небезпеці, а після втечі більше не відчувають страх. Нас же мучить і майбутнє і минуле. З наших благ багато які нам шкодять: так пам’ять повертає нас до пережитих мук страху, а передбачення попереджає про муки майбутні. І ніхто не буває нещасним тільки від нинішніх причин.

І це – тим гірше, що нас вважають старими, хоч в нас живуть вади хлопчаків, і не тільки хлопчаків, але й немовлят; бо немовлята бояться речей нікудишніх, хлопчаки – уявних, а ми – і того й іншого.

Та якщо ти когось вважаєш другом і при цьому не віриш йому, як самому собі, значить, ти помиляєшся і не відаєш, що є справжня дружба. У всьому намагайся розібратися разом з другом, та перш за все розберися в ньому самому. Якщо подружився, довіряй, суди ж до того, як подружився.

Ти запитаєш, яка межа багатства? Найнижча – мати необхідне, найвища – мати стільки, скільки тобі вистачить.

Бідний не той, у кого мало що є, а той, хто хоче мати більше.

В тому-то і біда наша, що смерть ми бачимо попереду; а більша частина її у нас за плечима, – бо скільки років життя минуло, всі належать смерті.

Все у нас, Луцилію, чуже, один лиш час наш. Тільки час, який вислизає і тече, дала нам у володіння природа, але і його хто хоче, той і відбирає. Смертні ж нерозумні: отримавши щось дріб’язкове, дешеве, яке легко відшкодувати, вони дозволяють виставити собі рахунок; а ті, кому приділили час, не вважають себе боржниками, хоч якраз часу і не поверне навіть вдячний

Смерть – не зло, але має лик зла. Є в нас любов до себе, і уродж

Байдуже, – говорить він, – не буває славним, смерть буває славною, значить, смерть не байдужа». Бачиш, до чого крадькома вед

Зло не може бути славним, смерть буває славною, значить, смерть не є зло». – Ти свого досяг – позбав