вуличками Круа-Русс, проминула схили й вийшла до Старого Ліона. На роботі мене вже не чекали, тож часу я мала вдосталь… Я насолоджувалася теплими променями ранкового сонечка, що пестили мою шкіру, радісними криками дітей у шкільному дворику на вулиці Бландан, пахощами теплих багетів із пекарні на набережній Сен-Венсен. Переходячи міст через Сону, я милувалася рожевими, кремовими й вохристими фасадами будівель набережної Бонді, що виблискували на сонці, і базилікою Фурв’єра, що визирала з-поза них.