вмів їх погляд мовити: «Кохаю», хоч від кохання серце розривалось.Боявся їх Долон. Він сам казав,що вбили щастя наше тії очіхолодними і твердими мечами.Вони однакові були, незмінніперед богами і перед коханим.Не міг Долон очей тих подолати,не міг він погляду їх одвернутивід таємниці до живого щастя.І знала я, що в сих моїх очахмоя недоля, тільки що робити?Хіба осліпнути? Бо де візьметьсяу птиці віщої коханий погляд голубки, що воркує.