Голос пам’яті: Ксенія Заставська та Наталія Делієва про українську ідентичність

В програмі «Ми з України» українська письменниця і режисерка Ксенія Заставська та продюсерка і волонтерка Наталія Делієва обговорюють важливість української ідентичності в умовах сучасних викликів. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  До вашої уваги: знайомство з лауреатом Шевченківської премії цього року сержантом ЗСУ Павлом Казаріним, нагородженим за статті в «Українській правді»; «Митні тарифи» Д.Трампа та їх вплив на Україну; що очікувати від неформальної зустрічі міністрів фінансів ЄС у Варшаві; Латвійський національний театр оголосив про прем’єру 4 червня вистави «Король Убю та інші монстри», постановник – український режисер Владислав Троїцький.   Ксенія Заставська та Наталія Делієва: творчість, волонтерство та громадянська позиція У програмі «Ми з України» поспілкувалися з двома видатними українськими діячками: письменницею та сценаристкою Ксенією Заставською і продюсеркою, громадською діячкою Наталією Делієвою,. Обговорили важливість культури та пам’яті, а також роль української ідентичності в сучасних умовах. Ксенія Заставська, відзначена своїм фільмом «Щедрик», продовжує досліджувати складні питання, пов’язані з історією та культурою України. «Я отримувала безліч запитань про фільм, що спонукало мене написати книгу «Щедрик. Моя сповідь». Це справді сповідь, в якій я розповідаю про ідею фільму, його героїв, а також про те, як змінювалось моє ставлення до написаного під час роботи»,-  ділиться вона. Ця книга, за словами Ксенії, свого роду «дослідження душі», в якому вона намагається відповісти на питання про людяність і емоції, що стоять за сюжетними лініями. Ксенія також поділилася планами нового фільму, пов'язаного з історією життя її батька, який пережив табір у Латвії. «Ці спогади важливі не лише для мене, а й для розуміння нашої колективної пам'яті. Вони повинні бути передані наступним поколінням» - відзначила вона. Наталія Делієва, яка займається організацією культурних проектів, підкреслила важливість збереження ідентичності. «Ми створюємо короткометражний фільм про сім’ї загиблих воїнів. Це не лише історії втрати, але також свідчення сили духу. Про це повинні знати в країнах Заходу» - додала вона. Обидві жінки розуміють, що їхня діяльність — це не лише мистецтво, а й спосіб виявлення сил українського народу.  «Наша культура — це наше коріння, і від нас залежить, чи зможемо ми його зберегти», -  зазначила Наталія Делієва. Обидві героїні підкреслили, як важливо зберігати пам'ять та культуру у ці складні часи. «Оскільки Україна змагається за свою ідентичність, ми, українки, маємо бути голосами змін. Це не лише культура, а й наше виживання як нації», - зазначила Наталія Делієва. Ксенія додала: «Сьогодні жінки беруть активну участь у всіх сферах суспільства. Війна відкрила нові можливості, показала, що жіночі голоси є важливими у боротьбі за права та рівність». Вони акцентували на значенні співпраці в культурних ініціативах. «Ми повинні використовувати наші платформи, щоб говорити про важливі питання й ділитися своїми історіями», - зазначила Ксенія. Наталія додала: «Спільними зусиллями ми можемо створити нові можливості для нашої культури, які знайдуть відгук на міжнародному рівні». {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="397464" layoutid="0" layout="" static=""} Зустріч між Ксенією Заставською та Наталією  Делієвою стала доказом того, як українська культура може стати важливим містком для розуміння і взаємодії між різними народами. Обидві жінки впевнені, що їхня діяльність допоможе розповісти світу про Україну, її біль та надії, роблячи свій внесок у загальну справу миру та братерства. Інтерв’ю  записувалося в студії ЛР в  День тіней в Латвії. Під час запису була присутня «тінь» ведучої Людмили Пилип – Аліса Морозова, яка приїхала з Запоріжжя в Латвію в березні 2022 року.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Продовжуємо знайомити вас із лауреатами Шевченківської премії цього року. Раді представити вам людину «в пікселі», сержанта ЗСУ Павла Казаріна, нагородженого за статті, колонки в «Українській правді» під спільною назвою «Публіцистика воєнного часу». Повернувшись з чотириденного відрядження до Лейпцизького книжкового ярмарку, де Казарін представляв переклад своєї книги «Дикий Захід Східної Європи», він поділився враженнями про те, як змінилися Німеччина, Європа за останні два роки: «Після того, як Білий дім вже не гарантує безумовне надання військової допомоги у разі вторгнення або провокації з боку Росії, Європа починає усвідомлювати, що НАТО – це вони. І що їм потрібно знову озброюватись, мілітаризуватись, виділяти більше грошей на оборонні потреби».  {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="397462" layoutid="0" layout="" static=""} Крім того Казарін розповів про свої принципи журналістської роботи: «не торгувати емоціями», розмовляти з читачем, як із давнім знайомим, який чекає від тебе роз’яснення ситуації, про яку він мало знає. Цікавими також є роздуми про особливу відповідальність, яку накладає на журналіста перебування «в пікселі». *Звичне слово «турбулентність» стає вже недостатнім для опису поточної ситуації у світі, коли російсько-українська війна, конфлікти на Близькому Сході доповнюються різкими рішеннями адміністрації Дональда Трампа. Тому все частіше використовують сталий оборот «ідеальний шторм». Нашій Україні треба виживати і перемагати і в таких умовах. Чи скасувало очікуваний шторм рішення Трампа про відтермінування введення «драконівських» митних тарифів? Здається, ні – радше це зміна його траєкторії. *Перехід переговорів на треках США-Україна та США-Росія в довгу стадію має ознаки затягування процесу. Країна-агресор це робить, аби продовжувати воєнні дії, готувати новий наступ, не псуючи стосунки з Білим домом. Україна ж перейшла до прискіпливого вивчення угоди про українські надра, в нинішньому вигляді невигідної для нас. Але й просто відмовитись від неї наразі недоцільно. *Тим часом, попри іронічні вислови про європейську бюрократію, триває напрацювання її безпекової інфраструктури – паралельної натівській. Так на суботу запланована неформальна зустріч міністрів фінансів ЄС у Варшаві. На ній обговорять створення спільного фонду «Європейський оборонний механізм» для закупівлі безпекового обладнання. Крім країн ЄС до нього можуть увійти й Україна, Велика Британія, Норвегія… Це хороше доповнення формату «Рамштайн», тепер без США і під проводом Британії та Німеччини. Так Європа з участю України готується до свого варіанту «ідеального шторму». *Латвійський національний театр оголосив про прем’єру 4 червня вистави «Король Убю та інші монстри» за класичною п’єсою театру абсурду Альфреда Жаррі. Постановник – український режисер Владислав Троїцький. Він – видатний український режисер і організатор, президент міжнародного фестивалю ГогольФест. засновник і керівник першого в Україні незалежного театру «Дах», в якому зародилися культові групи Дахабраха і Dakh Daughters. Згідно анонсу LNT, у виставі зображено як завдяки демагогії та маніпуляціям до влади приходять моральні нулі, люди, що фактично зжирають інших людей, стаючи монстрами. Вистава зроблена в естетиці музичного шоу. Чекаємо на цю роботу, вагому художньо і політично.