Оказiя, пане…
Мартин. А що? Де панич?
Омелько. Подався у город.
Мартин. Як?
Омелько. Наняв Шулима, i той його повiз на своїй коняцi у город.
Мартин. Брешеш, iроде!!
Омелько. Побий мене бог! Я сам бачив, як виїхав з двору, ще й сказав менi: кланяйся своєму пановi, скажи, щоб не ждали мене бiльш нiколи… Я, каже, пошуткував!.. Жид ударив кобилу батогом, повозка заторохтiла, i я бiльш нiчого не чув.
Мартин. О господи! Що ж це? Насмiшка? Не може статься, тобi так здалося!
Омелько. Та нехай менi повилазять! Коли не вiрите, то спитайте Голду.
Мартин хватається за голову i сiда, гостi сполошилися, шепчуться.