Ти б надiв чоботи.
Омелько. На бiса я їх буду таскать у дорогу та ще й у будень, добре i в постолах.
Мартин. Що ти тямиш, гаво! Повезеш у город канцелярського – i в постолах!
Омелько. Хiба я його буду везти? Конi повезуть. А я сяду на повозку, ноги в сiно засуну, те менi й байдуже.
Мартин. Не базiкай! Надiнь, кажу тобi, чоботи!
Омелько. Та що ж мене там танцювать заставлятимуть, чи що?
Мартин. Роби, що велять! Вiзьми рядно велике квiтчасте та гарненько закрий сiно, щоб панич у реп’яхи не вбрався.