Знаю, – відповів твердим голосом Митько. – В його дружині я служив і був у битві над Калкою.
– Яке ж свідоцтво хочеш ти зложити проти нього?
– Мовчи, підлий рабе! – скрикнув, побліднівши, боярин. – Мовчи, а то тут буде й конець твойому нужденному життю!
– Боярине, я тепер не раб твій, але вільний громадянин, і тільки моя громада може веліти мені мовчати. Я досі мовчав, але тепер мені велять говорити. Чесна громадо! Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зра…
– Мовчав досі, то мовчи й далі! – ревнув боярин, блиснув топір, і Митько Вояк з розлупаною головою, окровавлений упав додолу.