Оба ті важкі виходи нинішньої ради наповняли серце старого Захара великим сумом, і він щиро молився духом перед почином ради до великого Дажбога-Сонця[110], щоб той просвітив розум його і його громади і дав їм знайти праву стежку серед усіх тих трудностей.