Потім устав зі свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут, і повільним, але твердим кроком виступив під липу і, доторкнувшися її рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори[84], і, припавши на коліна, помазав собі нею очі й уста.
О проекте
О подписке