Суть твору: не обов"язково чекати смертного вироку, аби прожити своє життя у своє ж задоволення.)
Героїня роману проходить обстеження у лікарні. Отримавши результати дізнається, що жити їй залишилося всього нічого. Спочатку вона переживає шок, але потім, коли цей стан минає, приходить розуміння, що вона прожила свої роки виважено, розмірено, правильно, але не так, як їй того хотілося б... Обмежена кількість часу змушує її діяти, всупереч собі, своїм усталеним поглядам та переконанням, кардинально змінюючи все в повному розумінні цього слова. І вона вирішує почати це робити негайно, тобто сьогодні.
Трапляється так, що саме в цей день вона отримує шанс все докорінно змінити, зважити, проаналізувати і діяти, не даючи собі час на роздуми. Це в неї прекрасно виходить, на її погляд, а на ваш?
Мені надзвичайно сподобався цей твір. Фактично я закохалася в нього. Як завжди, виписала повну купу цитат. Розкішна мова, розкішні, яскраві емоції, легкість та простота написання полонили мене. Читати - одне задоволення. Єдиний мінус - твір невеликий за розміром.
Але, як і усі твори пані Ірен (на фото), цей твір є глибоко моральним.
Він чіпляє і тримає, змушує постійно повертатися до нього в думках, роздумах, спогадах. Читач навіть не бажаючи того не може лишатися байдужим спостерігачем, іноді навіть ловить себе на тому, що порівнює чи ототожнює себе з героями.
Тому раджу, читайте, всі, хто любить творчість Ірен Роздобудько, всі, хто любить мотивуючі художні книги, всі, хто любить ненав"язливі невеличкі твори для переключення уваги після прочитання чогось дуже важкого для психіки, і просто для задоволення!)