Подвійна гра в чотири руки

Легка і хороша книга;) Ніби, подивилася гарне кіно. Герої живі й позитивні. Мила романтична й інтригуюча кримінальна історія, доречні дотепні жарти.
Так, я занудна до оскоми, але страшенно люблю типаж Олексія Крапки - це слідчий невдаха із Києва - розумний, наполегливий, з драмою за плечима, але надією в очах і, обов'язково, з почуттям гумору! Муся - донька генерала, що народилась з шилом у м'якому місці, дівчинка хоробра й не позбавлена інтелекту.
Сюжет роману не надто оригінальний, навіть передбачуваний (я вичислила злочинця досить швидко, що зовсім не характерно для мене), але читати було приємно: витримано стилістично, пізнавально, кінематографічно, я би сказала! Заслужені 5 зірочок за настрій;)

Легка, позитивна, не вимушена книга на один вечір.
Головна героїня - юна Муся, дочка поліційного генерала, яка, начитавшись детективів та вважаючи себе знавцем криміналістичних сучасних віяній, сує свій маленький носик не в зовсім (а краще сказати, в зовсім не) дівочу справу - розслідування злочинів.
До речі, Києва в книжці, за виключенням пари раз згаданих Хрещатика, Фундуклєєвської та однієї сцени на місці злочину, немає. А сама Муся - з Петербурга і потрапляє до Києва, так би мовити, транзитом :) Так що, якщо ви сподіваєтеся, що дія розгортатиметься у "Київі початку ХХ століття", то не тіште себе...

Легка і атмосферна історія. Ідеальна для відпочинку!