(1749–1832)

ПРОЩАННЯ

 
По тисячах цілунків опалив
Один – прощальний.
Віддалились кроки.
А як страждання втишилось глибоке,
Той берег з горами й латками нив,
Що я відплив од нього, дивом див
І щастя джерелом здававсь, допоки
Його блакиттю потойбіч затоки
Од мого зору вечір не закрив.
А вже коли пейзаж за далиною
Сховало море, в серця глибині
 

Конец ознакомительного фрагмента.