Цитаты из книги «Казки, легенди, притчі»

Піктор стояв посеред квітів, переповнений пристрасних бажань і тихої радості. Серце його важко калатало в грудях, відлунюючи немов дзвін, його розпалювало пристрасне передчуття чогось чарівливо незвіданого.

О, пташко, скажи-но мені, що таке щастя? – Щастя? – перепитала прекрасна пташка й засміялася своїм золотим дзьобом. – Щастя, о мій друже, повсюди – і в горі, і в річці, і у квітці, і в кристалі.

До закінчення урочистості, що тривала до опівночі, він, як це дозволяла статечність, увесь час тримався побіля неї, і вона уважно дослухалася до його слів – навіть якщо вони були звернені до когось іншого – з більшою пристрастю, ніж до Євангелія.

У ній все було світле й легке, в ньому – темне й сильне. З його зовнішності було видно, що це моряк, який тривалий час перебував у плаванні й набачився різних далеких країн, що це – шукач пригод. Його засмаглим чолом, мов блискавка, пробігали думки, а його темні очі над орлиним носом були гарячими та хижими.