Книги, похожие на  «Давно, знебулий раб, замислив я втекти...»

Вкласти душуГенри Лайон Олди Вкласти душу * * * Світанок пах приреченістю.Ще перш ніж розплющити очі, Мбете Лакемба, спадковий жрець Лакемба, здавна званий Старим Лайком, відчув тухлий присмак фатуму. Дні долі завжди починаються зі світанку, за цим їх не відрізниш від решти днів, що низкою пробіг...

Повстань, Лазарю!Генри Лайон Олди Повстань, Лазарю! * * * «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь дзвінка або кімвал звучний. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що можу й гори переставляти, а не маю любові, то я н...

МонстрГенри Лайон Олди Монстр * * * …Ми сиділи за столом не більше двох годин, але в повітрі вже повисла сиза сигаретна хмара, газети були засипані риб’ячими кістками і лускою, а в каністрах залишалося не більше трьох літрів пива. Всі перебували у стадії легкого сп яніння, сипали пласкими жартами...

Життя, якого не булоГенри Лайон Олди Життя, якого не було * * * Це розповідь про студента Альбера й зеленооку Женев’єву, це розповідь про холодне море і забіякуватих чайках, це розповідь про журавля в небі, і синицю в небі, і вітер у руці, стиснутій у кулак, бо в нас у руках рідко залишається щос...

«Люська опять ела арахис. Какое там ела – жрала, давилась, чавкала. Ухватит пальчиками, и давай жмакать, шелуху лущить. И в рот, в рот! – один желтоватый катышек за другим… Запах – от стены до стены. Ошметки шелухи – где ни попадя. На клавиатуре, на полу, у нее на коленках, туго обтянутых колгото...

Жизнь, которой не былоГенри Лайон Олди Тени моего города Жизнь, которой не было Это рассказ о студенте Альбере и зеленоглазой Женевьеве, это рассказ о холодном море и драчливых чайках, это рассказ о журавле в небе, и синице в небе, и ветре в руке, плотно сжатой в кулак, ибо у нас в руках редко ос...

«– А пялиться на чужих людей некрасиво!.. – Кто сказал? – Мама! – Кудрявый бутуз лет шести подумал, сунул палец в нос и уточнил с гордостью урожденного жадины: – Моя мама!..»

«– Дядько Сил! Эй, дядько! Лупоглазка опять в болоте тонет! Колдун Сильвестр Фитюк нехотя оторвался от важного занятия – минутой раньше он клал заплату на прохудившуюся полу кафтана – и хмуро воззрился на запыхавшегося белобрысого Фильку…»

«Все началось с того, что флейтист свернул на обочину. Они познакомились у подножия горы Копун, на полпути между Гаммельном и Ганновером: Петер Сьлядек и бродячий флейтист, одетый в пестрое. Раннее утро, зябкое и брюзгливое, намекало на дождь с градом, но так и не собралось всласть окатить путник...

ХоангаГенри Лайон Олди Тени моего города Хоанга Та, что творит добро.Есть в этом слове нечто притягательное, слабый отзвук флейт несбывшегося, вкус липкой ириски, запретной и оттого самой сладкой на свете. Помните? Хоа-а-анга… пьянит аромат жасмина, самовольно вторгаясь в соленый запах моря, южно...