Таке нове правило в католицькому обряді було хибним кроком, хоч і мало благородний і щиросердий намір. Воно пробудило в дітях дуже раннє почуття провини, а також еротизацію зізнань малого створіння комусь прихованому в сутінках сповідальні. Щоб отримати таїнство покути, дитя має пройнятися почуттям гріховності. Але воно не почувалося винним перед Богом; починаючи з малих літ дитя знало, що чинить недобре, якщо не годило дорослому. Воно раділо або страждало залежно від того, чи діставало цукерки й компліменти, чи, навпаки, прочухан і покарання від своїх вихователів. У нього не було жодної можливості відділити добро і зло від своєї втіхи та кривди.