(1304—1374)

НА ЖИТТЯ МАДОННИ ЛАУРИ

* * *

 
Щоб тішитися помстою й карати
За тисячі образ, бере свій лук
Амур, подібний до підступних злюк,
Що крадькома вичікують розплати.
В очах і в серці захисні загати
Я збудував з чеснот і з їх сполук,
Та вибито щита ударом з рук,
І вже нема куди від стріл тікати.
Збентежена цим нападом швидким,
Душа моя не мала часу й змоги
Знов захистом озброїтись міцним.
Не можуть навіть кам’яні чертоги
Сховати від страждання серце вбоге
 

Конец ознакомительного фрагмента.