На вечори, – відповіла стара. – Як ви думаєте, дорого буде його прогодувати? – Ні, – сказав я, – але як це розуміти: на вечори? – Він же вміє говорити, – відповіла вона й подивилась на мене своїми ясними старечими очима. – От і матиму когось, хто хоч слово скаже…