(1830–1886)

19^[1]

 
Хистка пелюстка розповита —
Звичайний досвіт серед літа —
Роса в траві – бджола чи дві —
Вітрець як сон – ряхтіння крон —
І я – троянда!
 

49

 
Я двічі гинула страждала Молилася щомога
Жебрачкою стояла двічі
Перед дверима Бога!
Два рази янголів послав ти
До мене – на розмову
Грабіжнику! Банкіре! – Отче!
Я нещаслива знову!
 

126

 
Герой хто бореться прилюдно —
Та доблесніший той
Хто носить у душі Голгофу
Хто в безвісті герой —
Хто гине та його не бачать
Народи – хто на смерть
Іде та жоден край не тужить
Що зір його померк
Ми віримо – в шеренгах рівних
Під вітром льодяним
В сліпучім сніжнім однострої
Йдуть янголи за ним.
 

214

 
Неприготований смакую лікер
Із келиха, немов з перлини.
Нема вина такого навіть
В бочках з надрейнської долини.
 

Конец ознакомительного фрагмента.