захищати. Але тепер розумію: усе зовсім не так. Ти сильна, ти зможеш продовжувати жити, знаючи, що справжнє кохання існує, але для нас воно неможливе.
Прошу, не засуджуй мене за мою слабкість. Для мене єдиний спосіб пережити це – поїхати туди, де ми ніколи не зустрінемось, де мене не переслідуватимуть думки про те, що я можу побачити тебе поряд з ним. Мені потрібно опинитися там, де саме життя змушуватиме мене забути тебе, проганяючи думки про тебе хвилина за хвилиною, година за годиною. Тут цього ніколи не буде.
Я прийняв цю пропозицію щодо роботи. У п’ятницю ввечері о 7.15 я буду стояти на четвертій платформі на вокзалі