СВІТЛО
Ще коптить каганець на столі,
Та під стелями йдуть проводи…
Буде світло в гуцульськім селі!
Буде світло! Не віриш?! Пожди!
Ждуть його вівчарі і майстри,
Жде у вікнах його дітвора.
Може, вийде воно з-за гори,
Може, встане у центрі двора?
їх давила одвіку пітьма,
Та нараз – відсахнулась у бір,
І неначе заграла сурма,
Заспівало село серед гір.
Мов на сонці, каганчик поблід,
Затремтів – і навіки сконав!
Тільки слід залишився, лиш слід,
Де він, може, сто років стояв.
1951