Цитаты из книг автора «Дмитро Павличко»

Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить.

Навіть моє дитинство погасне в пам’яті, навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте, навіть сам я зникну за перелазом життя, але ти, моя дівчинко, моя перша любове, житимеш у моїх словах вічно.

Хлопчик під муром на ринку — Хто б не проходив, гука: «Пане, купуйте ялинку! Гляньте-бо, гарна яка!..» Люди минають хлопчину, Тонуть у шумі слова, Вилинялу кожушину Вітер, як ніж, пробива. Ринок пустіє поволі, В брамі гуде сніговій. Треба купить бараболі Матері хворій своїй.

СВІТЛО   Ще коптить каганець на столі, Та під стелями йдуть проводи… Буде світло в гуцульськім селі! Буде світло! Не віриш?! Пожди! Ждуть його вівчарі і майстри, Жде у вікнах його дітвора. Може, вийде воно з-за гори, Може, встане у центрі двора? їх давила одвіку пітьма, Та нараз – відсахнулась у бір, І неначе заграла сурма, Заспівало село серед гір. Мов на сонці, каганчик поблід, Затремтів – і навіки сконав! Тільки слід залишився, лиш слід, Де він, може, сто років стояв.   1951