У перше коло, що круг прірви йде.25 Тут, стежачи за пітьмою німою,Я не почув ні скарг, ні нарікань, —Самі зітхання коливали млою:28 Їх збуджувала туга без стражданьУ стовпищі, в якім не розрізняєшДітей, жінок, мужів усяких звань.31 І добрий вчитель мій: «Ти не питаєш,Це що за духи, на яких глядиш?То знай, ще поки далі не ступаєш,34 Що це не грішних душ хисткий комиш,А ті, хто без хрещальної порадиНе знали, що спасає найпевніш.