За що?
Душа дитини прекрасна, сповнена любові та тепла, але може легко бути скривджена нерозумінням та жорстокістю дорослих, відсутністю любові, ласки, дружби. Дорослі відповідальні за маленьку людину, яка ще тільки вчиться жити у великому світі, і їхня неспроможність бути для дитини помічником і провідником приводить до трагедій.
Борис Грінченко розповідає про трагічну долю дівчини Докії, яка росла без материнської ласки, вона зазнала знущань і від мачухи, і від батька. Вона прагнула любові і добра, а бачила й відчувала навколо себе лише ненависть, зраду, знущання. Тендітне серце обросло терням і замкнулося від усіх, бажаючи лише помсти. Але добре начало, закладене природою в душу дівчини, перемогло. Своїм життям заплатила дівчина за вчинений гріх, залишаючи по собі лише жаль за змарнованим життям і гірке питання, яке так і залишилось без відповіді: "за що?"
100 років твору, а чим він не сучасний?! На жаль, оточуючим часто все одно, що коїться у нас на душі, головне, щоб ми посміхалися і вчасно кивали… Докійка недарма не відкривала нікому душу – знала, як це боляче, коли туди кидають каміння образ та презирства… Прислухайтесь до людини, придивіться, прихиліть свою душу до неї. Скажіть добре слово. Не почули вас - скажіть вдруге, втретє. І чиєсь життя буде врятоване. То не душа черства, то навколишнє життя черстве, сліпе і глухе до тих, хто не такий, хто інакший. Зупиніться! Огляніться! Допоможіть! - і тоді "Каторжна" буде лише казкою. А натомість - це реальність.