Отзывы на книги автора «Анатолій Дімаров»

Читається на одному диханні. Захоплює, занурює у світи і почуття героїв. У романі ніде навіть найменшою тінню не лягає особисте ставлення автора, жодних оцінок чи критики. Є нагода розгорнути свою власну систему оцінювання і переглянути її повністю. Для мене це одна з найкорисніших «робіт», яку я здійснила в процесі читання. Вчинки, думки, життєві позиції героїв часом були несподівані і суперечливі, змінювались та трансформувалися під впливом подій та завдань, які перед ними стояли. Неповторні описи природи, світанків, емоцій, почуттів, багата мова та незрівнянний український гумор – ця книга увібрала у себе багато фарб, багато музики, сліз та щирого сміху, справжніх почуттів та пристрастей. Відчутий, прожитий, наповнюючий!…майстерний твір людини, яка усім серцем любить та приймає усі грані і прояви світу.

Це неймовірна, прекрасна, чудесна книжка про дитинство. Від хлоп’яти Толька, що захищав молодшого брата від страховищ, які ховалися під лавою, до Дімарова, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Только - малюк. Только - першокласник. Только у середній школі. Только - підліток. Дімаров - солдат. І всі вони - надзвичайно щирі і правдиві. Все перед нами як на долоні: пригоди, вчинки, думки, почуття, все-все. Злість на брата і готовність захищати його від усіх на світі монстрів. Капості і відчуття провини потім. Дружба, вірність, перші зради, перша закоханість, перші розчарування - все це проживаєш разом із героєм. І червоною ниткою, неперевершеною ліричною лінією через усі пригоди героя проходить любов до мами. Саме під час читання уривків про маму у мене на очі наверталися сльози.
Книжка не тільки - і не стільки - смішна чи весела, хоча там, безперечно, є моменти, з яких я сміялася вголос. Однак набагато більше моментів, коли ти тихо посміхаєшся, навіть з якоюсь ноткою печалі.
Це неймовірно правдива і така ж неймовірно лірична історія дорослішання, яка, я впавнена, відгукнеться у кожному серці.

На русском языке

Это невероятно прекрасная, чудесная книга о детстве. От мальчишки Тольки, который защищал младшего брата от страшилищ, что прятались под лавкой, до Димарова, который за один день понял, что такое войла, человеческая жизнь и смерть. Толька - малыш. Толька - первоклассник. Толька в средней школе. Толька - подросток. Димаров - солдат. И все они - невероятно искренние и правдивые. Всё перед нами как на ладони: приключения, поступки, мысли, чувства, всё-всё. Злость на брата и готовность защищать его от всех на свете монстров. Пакости и чувство вины потом. Дружба, верность, первые предательства, первая влюбленности, первые разочарования - всё это проживаешь вместе с героем. И красной нитью, непревзойденной лиричной линией через все приключения героя проходит любовь к маме. Именно во время чтения отрывков о маме у меня на глаза наворачивались слезы.
Книга не только - и не столько - смешная или веселая, хотя там, безусловно, есть моменты, над которыми я смеялась. Однако намного больше моментов, когда ты тихо улыбаешься, даже с какой-то ноткой печали.
Это невероятно правдивая и такая же невероятно лиричная история взросления, которая, я уверена, откликнется в каждом сердце.

Цю неймовірну книгу мені читала спочатку моя бабуся, а потім мама. Вечорами ми збирались разом і читали вголос. Тоді я вперше зрозуміла, що таке сльози від сміху. Неймовірно яскрава передача образів. Я дорослішала, але періодично поверталась до цього твору. Щоразу знаходила там щось нове. Рекомендую до прочитання абсолютно всім. Вам точно сподобається.

Дитинство – найкраща пора для більшості людей. Здавалося б у дітей воєнних часів чи перебудов, коли не вистачало ресурсів для існування було скудне дитинство, але це зовсім не так, воно було в них більш справжнє, а ніж у сучасної дітвори, яка не вилазить з ноутбуків і планшетів й не цікавиться, як звати однолітка по сусідству. Про всі переваги і недоліки тієї доби розповість непосидючий фантазер Только. В той час діти знали ціну праці і шанували своїх батьків, хоч ті і приділяли їм не так багато часу, як це можливо зараз, але цього було достатньо щоб з них виросли гідні люди. Только надзвичайно любив свою маму, я ще в жодній книзі не зустрічала такого ніжного опису дитячої любові до неньки, він зігріває з середини і служить, як нагадування про саму дорогу людину на землі.

Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу.

Книга насичена різними смішними і курйозними ситуаціями, не можливо не засміятися під час читання хоча б одного з них. Сучасні діти позбавлені усіх тих втіх і від цього трохи сумно...( Та разом з тим повість просякнута драматизмом, який ховається за жартами і все ж йому вдається доторкнутись до серця і зжати його в кулак до щему. Нерівність статків, війна, втрата друзів...
Книга варта уваги, як дітей, так і дорослих. Щастя в дрібницях, варто лише захотіти побачити...